Apostil

Апостилюванням називають спрощений процес  легалізації документів. В жовтні 1961 року його прийняли країни, які є учасницями Гаазької конвенції. Апостилювання використовують для легітимності документів  закордоном. Для цього в профільному міністерстві документ (його оригінал) відмічають особливим штампом, названим  Апостиль.

Конвенцію Апостилювання на сьогоднішній день підписали більше, як вісімдесят держав. Серед цих держав Сполучені Штати Америки та основна частина країн Євросоюзу. В 2003 році  до Гаазької конвенції долучилися Японія, ПАР, Австралія, Україна, Росія.

Документи, потрібні для використання у країнах, які не приєднані до Гаазької конвенції, підлягають консульській легалізації.

 

 Міністерство Юстиції України відмічає апостилем  такі документи:

- довідки, заяви;

- свідоцтва про розлучення;

- рішення суду;

- свідоцтва про народження;

- виписки з реєстру;

- свідоцтва про зміну прізвища,  імені, по батькові;

- свідоцтва про смерть;

- юридичні документи;

- свідоцтва про шлюб;

 

У Міністерстві  закордонних справ України печатка апостиль проставляється на наступних видах документів:

- на всі види медичних довідок про стан  здоров'я;

- на довідки про несудимість;

- на довідки з місць реєстрації.

 

 

У Міністерстві освіти апостиль ставиться:

на дипломах, довідках із навчальних  закладів, додатках до диплломів; учбових  планах, атестатах, сертифікатах, які свідчать  про отримання  вченого ступеню.

 

Подвійний апостиль документів.

Деякі країни вимагають проставляння подвійного апостилю. До них належать: Австрія, Португалія, Голландія (Нідерланди), Бельгія, Швейцарія. Спочатку на оригіналі документа проставляють перший апостиль, потім завіряють його  нотаріально і накінець, проставляють на нього у Міністерстві юстиції України другий апостиль. Країни, в яких, згідно  Гаазької Конвенції (1961 рік) вважається дійсний апостиль: Аргентина, Австралія, Албанія, Австрія, Боснія і Герцеговина, Білорусія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Вірменія, Венесуела, Данія, Греція, Естонія, Індія, Ізраїль, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія, Китай (Гонконг і Макао), Казахстан, Латвія, Колумбія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Македонія, Монако, Мексика, Німеччина, ПАР, Нідерланди, Польща, Норвегія, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Сербія і Чорногорія, Словенія, Туреччина, США, Фінляндія, Чехія, Хорватія, Угорщина, Швейцарія, Франція, Японія Швеція, Україна та інші.

 

Країни, які не увійшли в список учасників Гаазької Конвенції 1961 року, вимагать консульської легалізації. Українські документи не потребують підтвердження легітимності в більшості країн країн СНД - учасників Мінської конвенції ( 22.01.1993 р.): Білорусь, Росія,  Вірменія, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Молдова, Киргизія, Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан. Деякі країни підписали з Україною договір правової допомоги в цивільних справах: Чехія, Китай, Угорщина, Молдова, В'єтнам, Монголія, Естонія, Литва, Польща, Латвія. В даних  країнах також не вимагається підтвердження легітимності документів.